Одеса — це «Новоросія»? Що було на цих землях до Російської імперії

Наталя6 листопада 2026 р.

Міф: Одеса — частина Новоросії, історичної російської землі, яку Росія освоїла на порожньому місці.

«Новоросія — споконвічно російські землі», «до росіян тут було порожнє Дике поле», «Одесу Росія побудувала на пустому місці». З 2014 року ці фрази звучать у російському ефірі, у коментарях під новинами й час від часу від самих одеситів. Перевіримо кожну частину твердження за документами: коли і навіщо з’явилося слово «Новоросія», хто жив на цих землях до нього, хто їх заселяв після і коли термін повернувся в політику.

Що кажуть джерела

1. «Новоросія» — назва губернії 1764 року, а не землі. Новоросійську губернію створили царським указом від 22 березня 1764 року «як військовий округ для оборони південних кордонів Російської імперії і для контролю над Запорожжям»; до її складу ввійшли Нова Сербія і Новослобідський козацький полк, центром став Кременчук [1]. Слово «Новоросія» вживалося як «дублер» офіційних назв губернії й генерал-губернаторства, а після ліквідації останнього 1872 року «перестало відповідати якій-небудь конкретній адміністративно-територіальній одиниці» і «протягом 20 ст. вийшло з ужитку» [2]. Канадська Encyclopedia of Ukraine уточнює, що губернію утворили на землях, анексованих у запорозьких козаків, Гетьманщини, Кримського ханства та Османської імперії [9].

2. До 1764 року ці землі не були порожніми. На Дніпрі й Бузі лежали Вольності Війська Запорозького Низового з паланками, судами, школами, ярмарками й «близько 100 православних храмів і каплиць»; кріпацтва тут не було, тому «сюди переселялися інколи цілі села з Правобережної та Лівобережної України». Нову Сербію 1752 року і Слов’яносербію 1753 року царський уряд заснував саме «на запорозьких землях» [3]. Населення Нової Січі разом зі слободами й зимівниками історики оцінюють до 100 тисяч осіб [4]. Між Південним Бугом і Дністром існувала Ханська Україна, «регіон зі змішаним українсько-молдавським населенням під управлінням носіїв українських козацьких рангів, владою Кримського ханату й суверенітетом Османської імперії»; 1693 року тут мешкало близько 10 тисяч осіб [5]. На узбережжі кочувала Єдисанська орда, близько 40 тисяч кибиток 1766 року, і серед її поселень енциклопедія називає «м. Качибей (Хаджибей…; на його місці з 1795 — теперішнє м. Одеса)» [6].

3. Місце Одеси має писемну історію з 1415 року. Поселення Качибей «вперше згадується в джерелах під 1415», із середини XVIII століття відоме як Хаджибей, 1765 року тут споруджено фортецю Єні-Дунья, яку 1789 року здобули під час російсько-турецької війни [7]; фортецю брали російська армія і козаки Антона Головатого та Захарія Чепіги [11]. Рескрипт Катерини II від 7 червня (27 травня) 1794 року стосувався «облаштування в Хаджибеї військової гавані і торгового порту» [7]. Інститут національної пам’яті наводить його назву, «Про вільний вхід торгівельних суден у Хаджибейську гавань та реконструкцію існуючого порту», і наголошує, що місто було відоме «ще з XV століття як Кочубіїв» [12]. Докладно в статті «Чи справді Одесу заснували 1794 року на порожньому місці?».

4. 1775 рік: Січ ліквідували, а землі роздали. У червні 1775 року війська генерала Текелія зайняли паланки й Нову Січ; «уся територія Вольностей Війська Запорозького Низового була поділена між Новоросійською губернією та Азовською губернією» [4], а землі «передані переважно російським дворянам» [3].

5. Заселяли регіон переважно українці. Власники слобід у Новоросійській губернії вербували поселенців зазвичай з-поміж українських селян, які втекли від польського та російського кріпацтва, а також російських старообрядців і державних селян [9]. Історик Дмитро Вірський зазначає, що у відомостях губернії «малоросійська нація» становила 82–85 % [15]. За переписом 1897 року в Херсонській губернії українці становили 53,48 %, росіяни — 21,05 %, євреї — 11,8 %, німці — 4,52 % [8]; у 1850-х українців було 68–75 % [10]. Чесно додамо: сама Одеса була іншою. 1897 року українську назвали рідною лише близько десятої частини одеситів, російську — половина, їдиш — третина [11]. Імперський порт справді був багатонаціональним, але степ навколо нього був українським.

Звідки взявся міф

Міф старший за Путіна. Інститут національної пам’яті пише, що «починаючи з часів правління Катерини II, активно впроваджувався колонізаційний дискурс про те, що на простори Північного Причорномор’я цивілізацію принесла саме Росія», так «виник концепт „Новоросії“», а щоб його укорінити, «імперська влада перейменовувала міста регіону. Одеса є прикладом такого перейменування» [12]. Сергій Гуцалюк формулює міф так: «„Дике поле“, „безлюдні степи“, „татарська орда“ і потім раптом — „Новоросія“» [13]. Дмитро Вірський називає оповідь про дике поле «класичним колоніальним дискурсом», за яким будь-яка імперія описує захоплене [15]. Історик Сергій Водотика нагадує: до «Новоросії» були Нова Сербія і Слов’яносербія, а до них — Інгулецька і Кальміуська паланки запорожців, «імперська колонізація була на ґрунті запорозької» [16].

Потім термін зник. За «Локальною історією», після розпаду Російської імперії назва «через свою очевидну штучність не прижилася серед місцевого населення», радянська влада називала її «імперським пережитком», а повернули її наприкінці 1980-х шовіністично налаштовані публіцисти [14].

Реанімація має точну дату. 17 квітня 2014 року на «прямій лінії» Путін сказав: «пользуясь терминологией ещё царских времён, это Новороссия: Харьков, Луганск, Донецк, Херсон, Николаев, Одесса не входили в состав Украины в царские времена» [18]. У травні ватажки «ДНР» оголосили рух «Новоросія»; у ній вони бачили «вісім південно-східних областей України по саму Одесу» [17]. 26 червня 2014 року на окупованій частині Донбасу проголосили «Союз народних республік — Новоросія» [14]. Проєкт провалився: «референдум» 11 травня 2014 року відбувся лише у двох областях замість восьми, а в травні 2015 року його «заморозили» самі ватажки [19]. Навіщо він був потрібен, пояснив тоді Антон Геращенко: «політтехнологічна задумка… розділяти і владарювати серед громадян України» [17].

Під «катерининським» бульваром Одеси лежать щонайменше три шари міста, старші за 1794 рік: грецьке поселення, Качибей XV століття й османський Хаджибей, який археологи шукають навпроти будинків № 4–5 [20]. А на Європейській площі з 28 грудня 2022 року стоїть порожній постамент пам’ятника «Засновникам Одеси», який міська влада назвала «процесом переосмислення власної історії та звільнення від радянських та імперських міфів» [21]. Це найкоротша відповідь на запитання, чи була Одеса «Новоросією».

Де це побачити в Одесі

Приморський бульвар навпроти будинків № 4–5, де археологи шукають Хаджибейський замок, і Європейська (колишня Катерининська) площа з порожнім постаментом пам’ятника «Засновникам Одеси». Про це розповідаємо на екскурсії «Хаджибей: місто до 1794 року».